МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА

Моделювання у початкових класах – це побудова малюнків, схем, таблиць. Мета моделювання – виділити і зафіксувати найбільш загальні відношення в предметі чи об'єкті для його аналізу і дослідження. Моделювання по'язане з предметними діями учнів.  Лише після дії з реальними предметами учень здатен зобразити відношення між ними  у вигляді символів, знаків. З часом у школярів формуються навички теоретичного мислення і вони легко будують моделі до задач, числових, буквених виразів. Схема допомагає учневі легше визначити спосіб розв'язування задачі, ніж короткий запис її умови .Таким чином , модель виконує функції контролю та планування у навчальній діяльності.
Отже, метою уроків моделювання є:
1) побудова моделі як засобу конструювання нового способу;
2) формування  вмінь  побудови моделі  на основі аналізу принципів, способів її створення.
Розв'язування рівнянь за схемою передбачає встановлення невідомої величини на схемі (частина чи ціле), визначення способу її знаходження та перевірку своїх дій (на схемі).

Здатність учня моделювати відношення в об'єкті вивчення, змінювати модель відповідно до змін у предметі свідчить про його вміння мислити теоретично.

 Досвід доводить, що широке застосування методу моделювання у початкових класах створює надійну основу для вивчення математики у наступних класах.

       Моделі та схеми на уроках математики.

            а + в  = в + а

                Переставний закон додавання

«Формування у молодших школярів навчальних дій самооцінки та самоконтролю в системі РН».

Три шляхи ведуть до знань:

                                     Перший, роздумів – цей шлях благородний,

                                     Другий, наслідування – цей шлях найлегший,

                                     А третій, досвіду – цей шлях найскладніший.

                                                                                Конфуцій 

Сьогодні  дитина з  її  потребами,  нахилами,  здібностями  стоїть  у  центрі  освітньо – виховної  системи.  Молодший  шкільний  вік  є  визначальним  у  подальшому  розвитку  особистості  та  формуванні  базових  компетентностей.

     Відповідно  до  нових  стандартів,  важливою  задачею  сучасної  системи  освіти  є формування  універсальних  дій,  які  забезпечують  школярів  умінням  вчитися,   здатністю  до  саморозвитку  та  самовдосконалення. 

    Сучасне суспільство  змінюється  досить  швидко,   отже  і  урок  потребує  змін,  удосконалень,  застосування  нових  методів  і  прийомів.  З  огляду  на  це,  ставлю  перед  собою  завдання  не  скільки  накопичення  дитиною  інформації,  скільки  розвиток  її  мислення,  вміння  оцінювати  результати,  самостійно  добувати  інформацію,  перетворюючи  свої  знання  на  інструмент  пізнання,  а  також  вміння взаємодіяти  з  іншими.

   Переді  мною  постала  проблема:   яким  чином  побудувати  навчання,  щоб  найповніше   задовольнити  потреби  кожного  учня,  щоб  навчити  дитину  вчитися,  вміти  оцінювати  і  контролювати  свою  навчальну  діяльність.

    Відповіддю   є   обрана мною  тема  «Формування  дій  самоконтролю  та  самооцінки  в  учнів  початкової  школи  в  системі  РН».  Де  оцінка  і  контроль  є  найважливішими  якостями,  що  забезпечують  самостійність  у  навчальній  діяльності.

    Завершальною  дією  контролю  є  оцінка.

Спостереження  довели,  що  навичка  самоконтролю  найбільш  слабо  сформована  в  учнів.

   Аналізуючи  контрольні  роботи  виявлено:  35%  учнів  дія  контролю  взагалі  відсутня.  Діти  помилок  не  бачать  і  не  вміють  виправляти  ні  самостійно, ні  за  проханням  вчителя.   37%  учнів  допускають  помилки  навіть  при  виконанні  знайомих  навчальних завдань.  40%  дітей  погоджуються  з  будь – якими  виправленнями  та  вказівками  вчителя.

   Тому  я  дійшла  висновку,  що  особливе  місце  в  структурі  навчальної  діяльності  повинні  займати  дії  самоконтролю.

Що ж таке  самоконтроль?

Є  багато визначень цього поняття.

    Самоконтроль – це свідоме  керування своєю  поведінкою.  Це  один  із  важливих  факторів,  який  забезпечує   самостійну  діяльність  учнів.  Його  значення    в  своєчасному  попередженні,  або  знаходженні  вже  допущених  помилок. При  високому  рівні  самоконтролю  дитина  діє  ціленаправлено,  доводить  роботу  до  кінця,  не  відволікається  на  випадкові  подразники.  Самоконтроль  вимагає  добре  розвиненої  функції  планування,  тобто,  уміння  заздалегідь  намічати  основні  етапи  роботи.

  Як  формувати  самоконтроль  у  дітей?

  Формування  контролю  і  оцінки – процес  складний  і  займає  багато  часу.  Але  у  його  значимості  переконана. 

   Зміст  роботи  по  формуванню  навичок  самоконтролю  я  накреслила  у  вигляді  схеми.  Реалізацію  цих  напрямків  здійснюю  паралельно  і  одночасно,  за  концентричним  принципом  з  першого до  четвертого  класу.   При  правильній  організації  роботи  по  формуванню  дій  контролю  зникає  проблема  «неуважності»  у  дітей  під  час  розв’язування  завдань.

    Увага  вчителя  звернута  саме  до  процесу  дій.  Таким  чином,  моєю  основною  формою  контролю  у  навчальній  діяльності  є  поопераційний  контроль,  тобто,  контроль  за  правильністю  здійснення  способу  дій.

     Діти  вчаться: 
                          •  порівнювати  результат  своєї  діяльності  зі  зразком;
                  •  відтворювати зміст дій і операцій заданих вчителем;
         1 клас       •  виконувати дії за  алгоритмом;
                          •  здійснювати самоперевірку за планом;
                  •  використовувати для перевірки схеми,  моделі.

                  • порівнювати результат  зі  зразком;
                  • перераховувати  послідовність дій  та  операцій  контролю;
2 клас       •  корегувати  алгоритми;
                      •  виконувати дії за алгоритмом, в якому відсутні деякі етапи;
                  •  здійснювати самоперевірку за алгоритмом;
                  •  в групах складати схеми  до правил та  визначень.

                   • складати  перевірні  завдань з пастками та  без  них;
         3 клас       •  складати  алгоритми;
                   • вирішувати  проблемні  ситуацій на уроках ПНЗ;

                  •  планувати   роботу  з  аналізом  можливих  проблем;
4 клас        • виконувати дії   за   алгоритмом;
          •  самостійно  планувати  роботу.

Поступове  ускладнення   завдань  від першого до  четвертого класу дає  можливість,  на  протязі року,  відпрацювати  кожну  дію самоконтролю.

     Розвиток  цих   навичок   потребує  проведення  спеціальних  вправ  які  відрізняються  від  звичайних  завдань.  Учні  вимушені не просто  виконувати завдання, а  контролювати себе. Процес цей  безперервний.  Проходе  він  під  керівництвом  вчителя  і  здійснюється  на всіх  етапах  процесу  навчання:

          • Ситуації успіху.

          • Постановки навчальної  задачі (ПНЗ).

          • Моделювання.

          • Рішення часткових завдань.

          • Рефлексії.

   Формуванням в учнів  самоконтролю відбувається на  уроках  ПНЗ. Навчальною задачею цих уроків  є  відкриття  учнями способу.  На даному етапі основною є рефлексія тих знань і способів, які є в учнів. Дитина викладає всі знання і  «приміряє» їх до нової ситуації.

  Між вчителем і учнями відбувається  діалог. Діти оцінюють ситуацію в якій вони опинилися.

  «Що  я  знаю?»

  «Що  я вмію?»

  «Назвіть  проблему  яка у нас виникла?»

  «Як вирішити цю  проблему?»

  «Що необхідно для вирішення проблеми?»

  «Чи достатньо у вас знань для вирішення цієї проблеми?»

  «Що саме ми не знаємо?»

  «А  якби знали, чи змогли б вирішити проблему?»

  «Чи потрібні ці знання?»

  «А де в житті вони вам знадобляться?»

Такі запитання допомагають провести межу між відомим і невідомим.  А також оцінити і рефлексувати свої знання, вміння, можливості.

     Контроль присутній на всіх етапах навчальної діяльності, але під час рішення часткових завдань для нього складаються найкращі умови. У своїй роботі я використовую такі прийоми:

  • коментування дітьми завдання яке виконується;

  • супровід коментарів діями (наприклад, показати на схемі руками «частинку» і «ціле», модель, формулу, схему);

  • обговорення помилконебезпечних місць.   Використовую завдання де діти прогнозують помилки.  Учні   вказують на  помилконебезпечні місця, пояснюють причини  їх виникнення. Саме такий аналіз попереджає  помилки.

;  •   використання  завдань   з «пастками»:

                     –     завдання з недостатніми даними;

                     –     завдання яке не має розв'язку;

                     –     неправильна модель (схема);

                     –     неправильна формула;

  •  придумування «пасток» різних видів;

  •  знаходження і виправлення помилок (в тексті, схемі, задачі, прикладі).

    Особливе  місце відводиться урокам контролю і оцінки.  Є  основний вид  контрольної  роботи,  яка  перевіряє  знання ,  уміння,  навички  отримані учнями  на  уроках  під  час  навчального процесу.  Така  контрольна робота  складається  з  таких  етапів:

   1 етап -  виконання  перевірної  роботи;

   2 етап – перевірка  вчителем  та  аналіз  цієї  роботи.

 Але  я  практикую  іншу  форму  перевірки  знань і  умінь  дітей.

 Діти пишуть  контрольну  роботу.   Після  написання  проводжу  змістовний  аналіз  допущених  помилок,  при  цьому  в  зошиті  не  роблю жодних поміток  чи  виправлень.  На  наступний  урок подаю  дітям  контрольну  роботу  з усіма  допущеними  помилками (  на дошці, або в друкованому вигляді).  Під  час колективної  роботи діти  виправляють  помилки,  пояснюють , обговорюють  причину  їх  виникнення. Після цього проаналізована контрольна робота з  дошки прибирається. Роздаються  зошити з контрольною  роботою, де  немає виправлень, і ставиться  завдання перевірити роботу, знайти і  виправити помилки.  Тільки після цього,  ще  раз  перевіряю  дитячі роботи і оцінюю їх. .  Якщо у  дитини  залишаються  помилки,  це говорить,  що  вони  носять  стійкий  характер і потребують доопрацювання  і  корекції.

  Аналогічну  роботу можна  проводити і  над  самостійними роботами. Це  дає  набагато  кращий  результат  ніж звичайне  виправлення допущених помилок і  виставлення оцінки.

   Важлива роль у  формуванні  контролю і  оцінки  відводиться  рефлексії (аналізу власних дій).

 Рефлексія дає змогу бачити себе з боку,  не вважати свою точку зору єдиною.  Вона дає можливість аналізувати  всі свої  дії.

 Рефлексію  використовую на всіх уроках  і етапах уроку  за потребою. Для цього підбираю  запитання, які стосуються навчального матеріалу, над яким працюю.  А також залишаю час в кінці уроку  для глибокої рефлексії.

  Частину питань можна ставити незалежно від теми уроку:

  «Яке відкриття зробили на сьогоднішньому уроці?»

  «Хто сьогодні зробив відкриття?»

  «Що допомогло у вирішенні проблеми?»

  «Яка модель допомогла нам на уроці?»

  «В яких завданнях виникали труднощі?»

  «Які завдання найбільше сподобалися?»

  «Над чим потрібно ще попрацювати?»

  «Чи задоволені ви своєю роботою?»

  «Робота кого з товаришів вам найбільше сподобалася?»

 «Яку назву ви дали б  сьогоднішньому урокові?»

    Не  останнє місце у виробленні  навичок контролю і оцінки  займає:

                             •   Фронтальна

                             •   Парна

                             •   Групова

                             •   Між групова

                             •   Індивідуальна

   Парна  робота  призначена  для  взаємоконтролю,  відпрацювання  дій  контролю. На  початковому етапі  парна робота – основна.  Вона дає  можливість  залучити  дітей  до  інтерактивного  спілкування.  Проводити  її  можна  на будь – яких уроках. Після перевірки  відбувається  взаємооцінювання  за  допомогою «лінієчок».  Критерії  за  якими  оцінюємо  можуть бути різними:  «правильність»,  «охайність»,  «краса запису» і т.д.

  Від  парної  поступово переходжу до  групової  роботи.

Групова  робота  дає  можливість  вести бесіду, обмінюватися думками,  розвиває  відповідальність, формує  рефлексорну  точку зору на навчальний матеріал, дає змогу  краще засвоїти  і  глибше зрозуміти  нове.

  Групову роботу  використовую  як на уроках  вивчення нового матеріалу,  так і  при  виробленні  вмінь  і навичок виконувати той чи інший тип завдань,  при складанні  своїх завдань,  при знаходженні різних способів  розв’язування  завдань,  при  підготовці  до  перевірної,  контрольної  роботи,  при  корекції знань.

     Після групової роботи має іти індивідуальна (А чи зможу я тепер сам?). Бо ми ж формуємо суб`єкт навчальної діяльності, тобто людину, яка вміє працювати самостійно.

      З 1 класу відпрацьовую норми групової роботи:

      -    займатися груповою роботою більше 10 хв. Це втомлює дітей;

      -  згуртовані діти (за межами класу) не повинні становити кістяк групи;

     -  результати роботи групи повинен доповідати найслабший, йому допомагає сильніший (якщо потрібно);

     -  у  групі кожна дитина повинна засвоїти те чим вони займалися;

     -  дотримуватися норм співпраці.

  Вчу  дітей  вести діалог, дискусію.

  Використовую  основні  правила ведення діалогу:

     Бути завжди ввічливими, привітними, доброзичливими у спілкуванні.

     Не перебивати співрозмовника.

     Говорити чітко, конкретно, грамотно.

    Слухати зацікавлено.

    Не завдавати людям прикрощів словом.

    Чемно пояснити причину прохання чи відмови.

    Стежити за культурою мовлення.

  У  своїй роботі використовую різні  творчі завдання і вправи:

 -        Придумай  приклад;

 -       Підбери завдання до моделі;

 -       Склади задачу за схемою;

 -        Розв'яжи задачу іншим способом;

 -       Словесне малювання;

 -       Написання віршів, творів;

 -        Відновлення текстів;

 -       Творчий переказ;

 -       Читання за ролями;

 -       Інсценізація за зміненим сюжетом;

 -       Складання казок, розповідей, загадок, віршів.

  Виробляти  навички  контролю і оцінки  можна не тільки на уроках  української мови,  математики,  а і на уроках  читання,  довкілля,  основах здоров'я.

  Навчання  не повинно бути  тільки  накопиченням знань,  тренуванням пам'яті,  зубрінням.  Навчання  повинно  приносити  дитині  задоволення, як учив  В.Сухомлинський:  «Навчання може  стати для  дитини  цікавим,  захоплюючим,  якщо  воно  освітлюється  яскравим  світлом  думки,  почуттями,  творчістю,  красою,  грою…  Хочеться,  щоб  діти  були  мандрівниками,  винахідниками  і  творцями  в  цьому  світі».